ДНЗ (ясла-садок) № 12 "Золота рибка" м. Ковель

   





Консультпункт

 

 Батькам про права дитини

        Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

Раніше люди й гадки не мали про права дітей. Дитину розглядали як другорядний матеріал, з якого повинна утворитися повноцінна людина. До думок дитини не прислухались, бо вважали їх незрілими та нераціональними. Дорослі мали повну владу над дітьми, а дітям нічого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необізнаність населення про права та обов'язки дітей, необізнаність самих дітей завжди залишалась і залишається актуальною проблемою нашого суспільства.

З плином часу ситуація поступово змінювалась. На початку століття права дитини розглядались, в основному, як міри по захисту від рабства, дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх, повної влади батьків, економічної експлуатації. У зв'язку з цим Ліга Націй (прообраз ООН) у 1924 році прийняла Женевську декларацію прав дитини.

Після другої Світової Війни, ООН (після створення у 1945 році) прийняла у 1948 році Загальну декларацію прав людини, в якій зазначалося, що діти повинні бути об'єктомособливого нагляду і допомоги.

Нарешті у 1959 році ООН прийняла Декларацію прав дитини. Декларація прав дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву владу й уряд визнати викладені в ній права свободи й дотримуватися їх. Це були 10 соціальних й правових принципів, які значно вплинули на політику і справи уряду і людей в усьому світі.Однак декларація (лат. Declaratia - проголошення) - не зобов'язує, не має певної обов'язкової сили, це лише рекомендація. Нові часи, погіршення положення дітей, потребували більш конкретних законів й заходів, міжнародних договорів по захисту і забезпеченню прав дитини.У 1979-1989 розробляється Конвенція ООН про права дитини. 20 листопада 1989 року Конвенція була прийнята. 26 січня 1990 року, в день відкриття її для підписання, її підписала 61 країна.

Конвенція - документ високого міжнародного рівня, який має велику обов'язкову силу для тих держав, які його ратифікували.

Необхідність охороняти дитину також була передбачена у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року, міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., документах спеціалізованих установ ООН, таких як МОП, ЮНЕСКО, ВОЗ тощо.

Основним правовим принципом захисту дітей є рівність прав усіх дітей. У ст.1 Декларації прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелічені в Декларації права повинні визнаватися за усіма дітьми, без будь-яких винятків та обмежень.

Особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав, щоб були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і повноцінного розвитку дітей. Якнайкраще забезпечення інтересів і потреб дитини - ось головний пріоритет у захисті прав дитини.

Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на сім'ю;

- на освіту;

- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;

- на захист від сексуальних домагань;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;

- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції

 

Права дитини порушуються:

- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров'я;

- коли її потреби ігноруються;

- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім'ї рішення;

- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

 

ДІТИ В СУСПІЛЬСТВІ НАЙБІЛЬШ УРАЗЛИВІ. ДІТИ, ПРАВА ЯКИХ ПОРУШУЮТЬ, ЧАСТО СТАЮТЬ СОЦІАЛЬНО І ПСИХОЛОГІЧНО ДЕЗАДАПТОВАНИМИ.

Як реагує дитина на порушення прав.Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона губить, блазнює, б'ється, замикається в собі і т.д.). Її турбує особиста безпека і любов до неї. Вона часто буває в поганому настрої, може втекти з дому. Може приймати наркотики або алкоголь. Може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

- Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

- Забезпечити її фізичну безпеку.

- Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

- Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.

- Пам'ятати про її вік та проте, що вона має особистості особливості.

- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

- Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися.

 

Пам'ятка батькам, які вперше приводять дитину в ДНЗ

У ДНЗ малюка бажано привести в першій половині дня, коли діти граються. Він познайомиться з однолітками і поступово включиться у спільні ігри. 
Завершивши прогулянку, дитина, можливо, сама захоче разом із новими друзями знайти в ігрову кімнату. Нехай малюк відчує, що це цікаво - відвідати «будинок, де граються діти».
Заберіть дитину перед обідом. Нехай перспектива пообідати за загальним столом здається їй бажаною й цікавою.
Ви самі відчуєте, коли дитину можна вкладати спати, залишити в дитячому садку на весь день.
Якщо умови дозволяють вам не прискорювати події, то перші три-чотири тижні малюка краще забирати з ДНЗ перед денним сном. Оскільки денний сон - ритуал домашній, і дитина особливо потребує фізичного зв'язку з мамою.
Візьміть у дитячий садок тарілку з чашкою, до яких звикла ваша дитина, улюблений горщик і іграшку, за якою вона засинає.
Якщо дитина в середині дня починає сумувати за мамою можна через вихователя передати для неї маленький привіт із дому - цукерку, картинку або просто гарну намистинку. Вручений у потрібний момент сюрприз поліпшить настрій дитини.
Щоб дитині не було так сумно лягати спати у дитсадку, мама може їй дати з собою маленький альбом із сімейними фотографіями (класти під подушку «як оберіг»).
Забираючи дитину з ДНЗ, поцікавтесь у неї, як пройшов день, що вона робила у дитсадку протягом дня. Уважно вислухайте новини, якими хоче поділитися ваша дитина.
Старайтеся частіше спілкуватися з педагогами та помічником вихователя групи, не соромтеся розпитувати їх про свою дитину, обговорювати проблеми та шукати разом шляхи їхнього вирішення.
Якщо ви відчули, що в ДНЗ у дитини виникли проблеми, не відсторонюйтеся від них. Далеко не завжди такі проблеми проходять самі собою. Можливо, вам доведеться розпочати все «з нуля», тобто після знайомства із групою зробити перерву кілька місяців або взагалі змінити ДНЗ.


Що заважає дитині успішно адаптуватися до умов дитинства
- Боязнь батьків;
- Страх дитини перед невідомим;
- Нерозвинутість соціальних навичків;
- Стан здоров'я;
- Боязнь дитини бути покинутим, непотрібним;
- Захисна реакція дитини;
- Переїзди сім'ї.

Що допомагає дитині успішно адаптуватися до умов дитсадка

- благополучна сім'я;
- достатні розвиток психічних процесів;
- позитивне ставлення батьків до ДНЗ;
- доброзичливе ставлення вихователів до дитини;
- улюблені речі;
- відсутність хвороби.

 

Рекомендації батькам із вихованням неуважних дітей

1. Підвищуйте рівень розваг. Займаючись, наприклад, правописом, запропонуйте дитині писати слова кольоровими олівцями на картинках, а не просто повторювати їх у голос. Картки можна використовувати для вивчення і повторення. Щоб зберегти увагу малюка під час нецікавих занять, умикайте веселу музику і разом із ним танцюйте. Якщо дитину, схильну легко відволікатися, заняття дійсно цікавлять, вона зможе довше утримувати на них увагу.
2. Дитина, котра легко відволікається, значно довше концентруватиме свою увагу на домашніх завданнях, якщо її стіл стоятиме так, щоб вона дивилася на стіну, а не в центр кімнати.
3. Подбайте про гігієну розумової праці дитини, освітлення і температуру повітря, відсутність сторонніх звуків.
4. Виріжте з картону рамку, схожу на рамку для картини, й помістіть її на «місце уваги» на робочому столі дитини. Скажіть їй, щоб вона дивилася в середину рамки, коли робить домашні завдання. Це допоможе сконцентруватися.
5. Спробуйте навчити дитину такого правила: перш ніж щось зробити, слід зупинитися («завмерти») на 10-15 секунд. Цього часу достатньо для поліпшення продуктивності праці дитини.
6. Учіть дитину пояснювати, що вона робитиме перед виконання завдання.
7. Розвивайте довільність уваги - учіть міркувати вголос.
8. Візьміть за звичку використовувати твердження, а не запитання. Дитині набагато простіше виконати коротку серію команд.
9. Щоб покращити контакт із неуважною дитиною, завжди дивіться їй у очі, перш ніж заговорите до неї.
10. Давайте дитині конкретні вказівки. Замість того, щоб говорити їй, чого не варто робити, говоріть про те, що вона має робити.
11. Складіть список завдань, які дитина повинна виконувати, і помістіть його на видному місці. Простежте, щоб вона сама відзначала завдання й викреслювала вже виконанні. Коли завдання не виконуються, спокійно порекомендуйте дитині перевірити список.
12. Проявляйте терпіння до неуважної дитини. Можливо, вона дуже старається. Багатьом дітям не легко починати виконувати завдання і продовжувати трудитися. Ця поведінка важко піддається контролю, і діти не можуть виправити її лише тому, що ви постійно вимагаєте цього. 

 

Психологічна готовність дитини до школи

         Часто вважається, що новими показниками готововності до школи є ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання у школі.

         Психологічна готовність до школи - це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

         Компоненти психологічної готовності:

  •         Мотиваційний - більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагнуть стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального стану (портфель, форма, нові друзі).
  •         Інтелектуальний - обізнаність, яка характеризується обсягом знань та рівенем розвитку пізнавальної сфери.
  •         Вольовий - виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів.
  •      Емоційний - дитина йде до школи із задоволенням, радістю, довірою.

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

-         Самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка.

-         Рівень домагань. На підставі самооцінки складається рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу.

-         Навички спілкування:

1.       сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

2.       розвиток необхідних форм спілкування з однолітками.

-    Сформованість уявлення дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

           Отже, найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

Що дитина знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу Ваш малюк. Адже вже першого вересня в нього постане багато питань і складних ситуацій. Для Вас ці дитячі тривоги видаватимуться дурницями, а для нього - найважливішими завданнями. Будьте передбачливі й допоможіть дитині заздалегідь, зараз, знайти вихід із майбутнього скрутного становища.
Запитайте її:
1. як звертаються до вчительки?
2. як привернути до себе увагу, якщо треба про щось запитати?
3. що сказати, якщо треба вийти в туалет?
4. що таке урок?
5. як дізнатися, що настав час починати урок?
6. що таке перерва?
7. для чого потрібна перерва?
8. як називається стіл, за яким діти пишуть?
9. на чому пише вчитель, коли пояснює завдання? 10.що таке оцінка?
11 .які оцінки хороші, а які - погані?
12.що таке шкільний щоденник?
13.у класі вчаться діти одного чи різного віку?
14.що таке канікули?
Важливо, щоб дитина відповіла принципово правильно, можна й без уточнень. Якщо дитина відповіла правильно:
о на 13 - 14 запитань - у шкільних правилах для неї не буде несподіванок.
о на 7 - 10 запитань - непогано, але можна поговорити або почитати про школу.
о на 4 - 6 запитань - слід детальніше поговорити про шкільні правиа і
повернутися до гри. 
о на 1- 3 запитань - а чи ходили ви самі до школи? 
Пограйте в ту саму гру, придумавши нові запитання, і попросіть побути вчителем когось із знайомих.

 Як підготувати дитину до школи

Необхідно прищепити дитині інтерес до навколишнього світу, навчити спостерігати, думати осмислювати побачене і почуте.

Вчити дитину слухати і чути своє оточення. Поважати чужу думку, розуміти що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей. Прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.

Дитина повинна знати:
- про себе (прізвище, ім'я, адресу);
- свою роди ну (як звуть батьків, ким працюють, що роблять на роботі);
- своє село, місто. Вулицю;
- явища природи: пори року, їх послідовність, дні тижня, частини доби;
-свої захоплення (улюблені книги, мультфільми, телепередачі, чим любить найбільше займатися);
- знати про дорослих: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, за вихованістю, яких людей потрібно поважати, яких боятися (на думку дитини);
- знати про сучасну техніку, транспорт.

Важливо відмітити, що для дітей які мають певні фізичні відхилення належна фізична готовність до учнівства відіграє неабияку роль. Батьки мають знати загальний стан здоров'я своєї дитини, а також як розвинені у неї дрібна моторика та координація рухів рук та пальців, особливо ведучої руки. Для цього слід аби дитина ліпила, складала дрібні деталі, малювала, штрихувала. Корисно привчати малюка робити щось однією рукою, не залежно від іншої. Щодня слід робити дитині масаж пальців, починаючи з мізинчика(натискати на фаланги пальців).